4 червня на 32 сесії районної ради прийнято рішення про нагородження відзнакою Попільнянщини „Гордість району” за вагомий особистий внесок у розвиток української національної ідеї, духовності, мови і культури двох відомих уродженців нашого краю - Бориса Остапенка та Касяна Євченка.
Остапенко Борис Васильович народився 4 грудня 1943 року в с.Лозовики ( нині Миролюбівка) Попільнянського району. В 1969 році закінчив філологічний факультет Житомирського державного педінституту імені І.Франка. Був на журналістській роботі. В 2001 році став лауреатом премії Національної спілки журналістів України „Золоте перо”. Член Національної спілки письменників України. Автор поетичних збірок „Калинова любов” („Молодь”, 1972 р.), „Шагренева трава” („Радянський письменник”, 1991 р.), „Світло борозни” („Дія”,2005 р.), „Уведення до храму” (Житомир, ГІН Пасічник М.П.), книжечок для дітей „Співучий млин” , „Перший сніг”, численних публікацій у журналах „Вітчизна”, „Дніпро”, „Київ”, „Україна”, „Прапор”, колективних збірниках та альманахах, у газеті „Літературна Україна”, часописі „Дукля”, який видається у Словачинні. За книжку вибраних творів „Уведення до храму” Б.Остапенку було присуджено Всеукраїнську премію премію імені Івана Огієнко за 2009 рік. В 2012 році лауреат обласної премії імені Михайла Клименка. Касян Дмитрович Євченко народився 20 березня 1925 року в селі Жовтневе Попільнянського району. Пережив голод 1932-33 років, брав участь у бойових діях Другої Світової війни, був поранений. Після війни вступив до класу бандури Київської вечірньої консерваторії, в 1950 році був зарахований на посаду артиста оркестрової групи Українського державного народного хору. Саме в цьому уславленому колективі відбулося його становлення як музиканта, майстра, художника, творця. Коли настала пора іти на заслужений відпочинок, Касян Дмитрович повертається до рідного села, де збудував собі будиночок, обладнавши як справжній куточок мистецтва (власноруч у своїй сільській майстерні виготовляв унікальні музично-побутові інструменти: гук, бухало, коза, свистало, сурма, попало, трембіта, цимбали, козобас, ліра, ріг, сопілки, кобза). Відкрилася друга сторінка життя Касяна Євченка. На базі Жовтневого сільського будинку культури створив ансамбль троїстих музик, який вперше про себе заявив під час святкування 1100 - річчя міста Житомира. В 1986 році ансамбль троїстих музик переріс в ансамбль народних музик «ГУК». В 1987 році Постановою Міністерства культури України колективу присвоєно звання «Самодіяльний народний». Понад усе вже немолодий чоловік прагнув передати свої знання, уміння, любов до української пісні підростаючому поколінню. І ця мета привела його на поріг Попільнянської дитячої музичної школи, в якій шановний маестро працював до останнього дня свого життя. А задум був таким... Створити ще один колектив, але дитячий, і щоб грали на таких самих інструмента, що й дорослі, тільки менших за розмірами. Так був створений дитячий ансамбль «Гучок», а невдовзі й «Гученя» - які дублюють і костюми, і інструменти дорослого «Гука». Понад100 державних нагород, медалей, подяк та грамот. Майже 300 публікацій про нього. Позаду 37 держав світу з гастрольними концертами. Власноруч змайстрував більше 70 самобутніх народно-побутових музичних інструментів. Касян Дмитрович Євченко помер 24 жовтня 2009 року. Похований у рідному селі Жовтневому. |
