Свідчення очевидців
09.10.2008

ЛЮДИ, ПАМ’ЯТАЙМО БЕЗВИННО ПОМЕРЛИХ ВІД ГОЛОДУ

Пукас Анастасія Павлівна  1.Пукас Анастасія Павлівна, 1921 р.н., проживає в с. Саверці. “...В 1933 році в селі помирали люди масово... Нашу сім’ю в цьому році “розкуркулили”, вигнали з хати, бо батько зі своїм братом мали коней, зробили млина І так господарювали. Коли забирали корову... мати її не віддавала, але забрали. Навіть сусіди боялися нас взяти ночувати. Люди пам’ятаймо безвинно померлих від голоду в 1932-1933 роках.”

Луценко Володимир Федорович

2.Луценко Володимир Федорович, 1921 р.н., житель с. Саверці.“...Сім’ю нашу розкуркулили. Жили попід тинами. Батька, матір мене та сестру вислали в Сибір. Люди в селі мерли, як мухи, було так, що десятки за день. В лісі, з хлопцями, дер воронячі гнізда забирав і яйця у вороненят. Людей хоронили померлих від голоду в загальних траншеях “кагатами”.”

ЦЬОГО  НЕ  МОЖНА  ЗАБУТИ          

Лук’янчук Антоніна Трохимівна 1. Лук’янчук Антоніна Трохимівна, 1918 р.н., проживає в с. Василівка.“...Ті роки і згадувати страшно. В голодний 1933 рік померли батько, мати, дід, баба, дві сестри та брат. Осталася я і найменша сестра Настя, їй було 6 років. Щоб вижити, хтось давав лушпайку, хтось якоїсь “шліхти”.

Кирилюк Клавдія Семенівна 2.Кирилюк Клавдія Семенівна, 1924 р.н., проживає в с. Василівка.“..Не забуду, як шукаючи їсти по вулиці, мене в хату погукала баба Явдоха. Про неї казали, що вона з’їла свою дитину. Мене роздягнула на лежанці, взяла ніж і хотіла різати... В той час зайшла в хату сусідка баба Бугайка, моя  хрещена, яка спасла мене.”

НАВІТЬ  СТРАШНО  ПОДУМАТИ

Курсон Тамара Семенівна1.Курсон Тамара Семенівна, 1927 р.н., проживає в с. Паволоч.“Страшно подумати, на вулицях села лежали мертві від голоду люди... В нашій сім’ї від голоду помер батько та дев’яти-річна сестра Надійка.”

Перший зліва на право Гладченко Іван Олександрович, 1921 р.н. та Піляй Григорій Іванович, 1921 р.н., жителі с. Паволоч

2.Перший зліва на право Гладченко Іван Олександрович, 1921 р.н. та Піляй Григорій Іванович, 1921 р.н., жителі с. Паволо“...Ходив по березі річки, збирав різні бур’яни, очерет, ловив черепах, щоб не померти з голоду. Та все ж в сім’ї пішли із життя через голод  найменша трирічна сестра Наташа та тридцятисемирічний батько Олександр.” “...У нас в сім’ї забрали все зерно та картоплю. Обшуки були часто. Хіба забудеш, як по сусідству померла вся сім’я Бондаренка Івана Микитовича, жінка та четверо дітей.”

ОЧЕВИДЦІ  ПАМ’ЯТАЮТЬ

Вернигора Марія Антонівна

1.Вернигора Марія Антонівна, 1917 р. н. жителька села Мохначки.“...В 1933 році в нашій сім’ї від голоду померли баба та троє братів. Коли їх хоронили, то до ями на цвинтар привезли ще хуру людей, померлих від голоду в нашому селі”.

 

Самченко Олександра Іванівна 2.Самченко Олександра Іванівна, 1913 р.н. жителька с. Мохначки.“...В нашому селі в 1933 році люди від голоду помирали цілими сім’ями. На вигоні,  де зараз засаджено сосною поховані мої тітка, два дядьки, рідний брат, що померди від голоду в 1933 році”.

ВІД ТІЄЇ БІДИ І СЬОГОДНІ ПЛАЧУ…

В. І. Савчук 1924 р.н., проживає в смт Попільні

В. І. Савчук 1924 р.н., проживає в смт Попільні. "…Як згадаю, особливо 1933 рік, закриваю очі і плачу. Люди, які тягнулись до залізничної станції Попільня, щоб кудись виїхати і знайти щось їстівне, помирали прямо на залізниці. З поїздів знімали померлих від голоду і везли десь хоронити в село Попільню. Голодомор 1932-1933 років для мене страшніше ніж роки війни."